Комунальний заклад дошкільної освіти №80 м.Кривий Ріг

 





Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання Погода в Україні

Група "Казкарики"

                                  

 

            

              ІІ дошкільна группа «Казкарики»

 

 

Вихователь групи:  Дронік Людмила Вікторівна.

                                  

                                 

Помічник вихователя:  Обіфіст Анна Юріївна

 

 

Кредо групи:  «Фольклор такий давній як і
                         свідомість, він ніколи не в
яне.
                         Лише вічно розвиває цвіт
                         духовного життя,яке починається
                         далеко за межами історії…»
                                                                  К. Д. Ушинський.

 

        Згідно програми «Українське дошкілля» забезпечується гармонійний розвиток дошкільника, створені сприятливі умови, для збагачення життєвих вражень дитини, розширюється особистий досвід, підтримується прагнення до самодіяльності та творчості.

        Педагоги групи"Казкарики" вчать дітей емоційно сприймати літературні та фольклорні твори різних жанрів, використовують їх у відповідних життєвих ситуаціях.

 Ми пісні співаємо,
 Віршів безліч знаємо,
 Заклички,  потрішки,
 Укладемо словники,  понаписуємо книжки…
 А поки ми комарики
 Маленькі "казкарики".

 

         


    Мета:      

Ввести дітей у світ прекрасного, залучати їх до національного  мистецтва слова.
Сформувати правильне розуміння людських цінностей і сприяти вихованню духовно багатої, всебічно  розвиненої особистості.
Виховувати потребу в читанні, інтерес до художнього слова,естетичні смаки, здатність та вміння творчо сприймати почуте.

 

Завдання:

·     Утвердження естетичної функції мистецтва слова.

·     Поглиблення фольклорного аспекту творів мистецтва.

·     Поповнювати словниковий запас дітей власною

   українською лексикою,через синтез  малих фольклорних

   форм.

  Напрямки роботи:

Ø    Запровадження системи фольклорних жанрів для активізації навчально-пізнавальної діяльності.

Ø    Застосування емпіричних методів  вивчення і аналізу інноваційного педагогічного досвіду.

Ø    Унаочнення навчального матеріалу.

Створені умови:

o     «Мої улюблені книжки» (куточок книги).

o     «Скринька природи» (куточок природи).

o     «Світ краси» (куточок сюжетно-рольових ігор).

o     «Маленький актор» (куточок театралізованої діяльності).

o     «Дитяча фантазія» (куточок художньої творчості).

o     «Чистюля»  (куточок гігієни).

o     «Батьківська сторінка»  (батьківський куточок).

         «Соня» (куточок відпочинку).

 

 

 

 

 

          Згідно програми «Українське дошкілля» група «Казкарики» продовжує працювати по направленню  «Фольклор». З метою формування у вихованців елементарної дитячої картини світу ми відвідали дитячу бібліотеку.

          Під час екскурсії до бібліотеки, діти збагатили свій кругозір. Малята ознайомилися з професією бібліотекаря,  уважно слухали розповідь про бібліотеку. 

    Для виховання любові до книги і національної української культури працівники бібліотеки запрошують батьків разом із дітьми відвідати і записатися в постійні читачі. Рекомендуємо і ми виховувати дітей на прикладі українського фольклору. Знаходити всі пісні, заклички в дитячій бібліотеці, яка знаходиться за адресою:вул.Карла Маркса.

 

 

 
 

 

 

 

 

 

 
 
                
 
 

 

Джерела української етнопедагогіки:

 

дитячий фольклор

 

 

 Поняття  «дитячий фольклор» увійшло до науки порівняно недавно. Проте новизна терміну непов’язана з пізнім походженням цього виду фольклору. Відповідним фольклорним текстом притаманна глибока старовина.

  Дитячий фольклор — це скутість зразків усної народної творчості, яка складається із класичних та сучасних, фольклорних форм, і функціонує у дитячому середовищі або виконується спеціально для дітей.

  Отже, дитячий фольклор — це, передусім, зразки усної народної словесності призначені для дітей. Створені старшими поколіннями для молодших, такі тексти є складовою дитячого фольклору (наприклад, колисанки).

  Інша частина — це твори, які функціонують у дитячому середовищі, але водночас побутують і як зразки певного фольклорного жанру (наприклад, загадки).

  Дитячий фольклор — також і власна усна творчість дітей, яка виникає, наприклад, у процесі гри та комунікації. Зразки цієї творчості живуть лише в дитячому середовищі.

  Класифікація дитячого фольклору така:

  • зразки усної народної словесності, виконувані дорослими для дітей;
  • різножанрові фольклорні твори, які побутують у дитячому середовищі;
  • зразки усної творчості, які виникають і функціонують внаслідок комунікативної специфіки дитячого віку.

   Дитячий фольклор формується під впливом низки чинників. Серед них — вплив різних соціальних структур і вікових груп, їх фольклору, масової культури, існуючих уявлень тощо. Усну традицію дітей найліпше засвоюють до підліткового віку, доки їх ще, захоплює освоєння мови.

 

 

Загадка — вид народної творчості

Загадка — це художнє алегоричне зображення якоїсь істоти, предмета або явища шляхом несподіваного зближення її з іншою істотою, предметом або явищем.

Хитромудре запитання зазвичай має просту відгадку. Народність жанру підкреслює побутова тематика багатьох загадок, етнічність — часта прив'язка до побуту і реалій життя конкретного етносу, особливості його ментального, матеріального і духовного розвитку, специфіка образного мислення тощо.

Особливим різновидом загадок є ребус.

 

Особливості і призначення загадок

Загадки — своєрідний і дуже давній вид народної творчості. В сиву давнину загадкам надавали магічного значення, вони були пов'язані з культовими обрядами й звичаями, в них помітні сліди первісного світогляду. Вміле відгадування загадок вважалося ознакою розуму і щасливої вдачі. Загадки служили засобом випробовування мудрості, зрілості людини. Згодом вони втратили свою колишню функцію і використовувались як одна з форм культурної розваги. В передньому слові до збірочки «350 загадок молодим і старим на забаву»  її упорядник А.Онищук писав з цього приводу:«Збереться де гурток людей — чи то на вечерницях у кого, на хрестинах або весіллю, а вже — біля веселих жартів і пісень — сипляться також загадочки одна за одною, наче з рукава.

 Один загадує, інші думають над розгадкою, дають відповіді, та не все влучні, а він, певний, що ніхто не відгадає, — жартує з присутніх... Але нараз хтось дотепний відгадує, а сам, відгадавши, новою загадкою, як кажуть, заб'є клина свому попередникові і т.д., забава весело продовжується...     »

Яскравий приклад загадки із поетичної спадщини В. Свідзинського, де вона набула високої художньої культури:

Під голубою водою

Живу я, живу...

Золотоокий рибак надо мною

Закидає сіть огневу.

Крізь принадливі очка — знаю —

Не раз, не два я промкнусь,

В баговінню садів погуляю,

А колись таки попадусь.

Спопеліє, застигне смутно

Жовтава зоря в імлі,

Ніч надійде нечутно

І не знайде мене на землі.

Загадка із поетичної спадщини Дмитра Білоуса:

А відгадайте-но: що я таке?

Всі хочуть, як народиться дитина,

щоб я було красиве і дзвінке,

бо носить все життя мене людина.

(Ім’я)

Тематика загадок

Явища природи:

А що сходить без насіння? (сонце)

А що біжить без перестанку? (час)

А що шумить без буйного вітру? (річка)

Людина:

Між білими березами талалай плеще. (зуби, язик)

Рослинний і тваринний світ:

Чотири чотирники, Два закопирники, А третій вертун. (корова)

Хату на хаті має, жабам рахунок знає? (лелека)

Вдень мовчить, а вночі кричить (сова)

Духовне життя людини:

А що плаче — сліз не має? (серце)

А що горить без полум'я? (любов)

Трудова діяльність:

Предмети побуту:

Знаряддя праці:

Між ногами - тривога, на пузі дорога. (прядка)

В лісі росте, у коня колихається, у баби теліпається. (сито)

Загадки можуть мати національні образи:

Прийшли татари, людей забрали, а хата вікном утекла (Рибалка. Риба, вода, волок).

Під одним козирком чотири козаки стоять (Ніжки стола).

Лексика загадки відображає побут, форми діяльності. Як правило, відображає історико-етнографічні особливості регіону, певну добу.

У загадці наявні традиційні епітети, порівняння, пестливі слова, гіперболізація (грім - віл; туман - хмара); звукописні слова Бігла по ярочку в однім чобіточку та все каже: Гуц, гуц! (Макогін).

 

 

Вчимо разом з дітьми!

 

ВЕЛИКДЕНЬ

На столі – духмяна паска,

А круг неї – писанки.

Уділи нам, Боже, ласки

На всі дні, на всі віки!

 

Немала у нас родина,

Та молитва всіх єдина:

Хай розквітне Україна,

Як в погожі дні – весна.

П. Воронько

 

 

ХРИСТОС ВОСКРЕС

Христос воскрес! Радійте, діти,

Біжіть у поле, у садок,

Збирайте зіллячко і квіти,

Кладіть на Божий Хрест вінок!

 

Нехай бринять і пахнуть квіти,

Нехай почує Божий рай,

Як на землі радіють діти

І звеселяють рідний край.

 

На вас погляне Божа Мати,

Радіючи з святих небес...

Збирайтесь, діти, ну ж співати:

Христос воскрес! Христос воскрес!

Л. Глібов

 

 

ПИСАНКИ

Спекла мама на Великдень

Біленькі паски,

А я куплю собі краски.

Спишу писанки.

 

Розпишу я на писанках

Квітки,  ялички,

Розмалюю, роздарую

Межи сестрички.

 

А братові маленькому

Дам писанки дві,

Щоби ними карбулявся

В шовковій траві.

М. Підгірянка

 

 

ПИСАНКА

Розмалюю писанку,

Розмалюю,

Гривастого коника

Намалюю.

 

Розмалюю писанку,

Розмалюю,

Соловейка-любчика

Намалюю.

 

Розмалюю писанку.

Розмалюю,

Різьблену сопілоньку

Намалюю.

 

А сопілка буде грати.

Соловейко щебетати,

А гривастий кониченько

Славно танцювати.

Д. Чередниченко

 

 

ХРИСТОС ВОСКРЕС!

Радість з неба ся являє,

Паска красна день вітає,

Радуйтеся щиро нині –

Бог дав радість всій родині,

Бог дав радість нам з небес,

Христос Воскрес!

Христос Воскрес!

 

 

ПИСАНКА

Гарна писанка у мене,

Мабуть, кращої й нема.

Мама тільки помагала,

Малювала ж я сама.

 

Змалювала дрібно квіти,

Вісім хрестиків малих,

І дрібнюсінько ялинку

И поясочок поміж них.

 

Хоч не зразу змалювала,

Зіпсувала п'ять яєць, —

Та як шосте закінчила,

Тато мовив: „Молодець!"

 

Я ту писанку для себе,

Для зразочка залишу,

А для мами і для тата

Дві ще кращі напишу.

К. Перелісна

 

 Прислів’я, як вид українського фольклору

 

  Прислів’я — це влучний і образний народний вислів, який узагальнює різні явища життя і має повчальний характер.

  Поетичні твори  усної народної творчості з давніх часів використовують у педагогіці К.Д.Ушинський підкреслював їх подвійне значення. Він вважав, що народні прислів’я корисні за своєю формою для навчання дітей рідної мови, а за змістом — для ознайомлення з життям народу, для виховних цілей. Він вважав, що прислів’я є для дитини невеличкою задачкою.

  Велику групу становлять прислів’я повчального характеру, з яскраво вираженим моральним змістом. У них висміюються негативні риси і вади людини і прославляються: чесність, правдивість, хоробрість, мужність тощо.

  Прислів’я доступні дітям усіх вікових груп. Вони входять до складу занять із розвитку мовлення, ознайомлення дітей з українськими народними традиціями, обрядами, побутом, рідною природою.

  Заучують прислів’я індивідуально або з невеличкою групою дітей упродовж дня. При цьому вихователь промовляє: «А в Україні в народі говорять: «Сьогодні ти смієшся з нього, а завтра — він з тебе».

   Широко використовуються прислів’я в повсякденному житті. Наприклад: якщо хтось із дітей наговорив комусь грубощів, можна використати прислів’я «Слово може врятувати людину, слово може і вбити», «Рана загоїться, а лише слово — ні».  

  Під час сніданку, обіду, вечері можна використовувати такі прислів’я: «Кашу маслом не зіпсуєш», «Дорога ложка до обіду», «Добрий борщик, та малий «горщик»»,  «Так їсть — аж за вухами лящить» тощо.  

 

Забавлянки , як вид українського фольклору.

   Забавлянки-це невеликі віршики, які промовляють дитині перед тим, як кладуть спати, їхнє призначення-заспокоїти дитину, вплинути на її психічний стан, щоб вона швидше заснула. Тексти утішок дуже подібні до колисанок в них фігурують ті ж дійові особи, що в пісенній ліриці, найчастіше кіт, який допомагає приспати дитину.

Ой ти коте -рябку,

Та вимітай хатку,

А ти котку сірий,

Та вимітай сіни.

А ти котку- котарю.

Та вимітай комору.

    Частина утішок спрямована на те, щоб втихомирити дитину, коли вона плаче:

Тихо (ім’я дитини), не плач іде киця на мостику,

Киця принесе калач. Несе калач на хвостику…

Спеціальні примовляння використовуються під час колисання  дитини з метою не приспати її, а заспокоїти:

Гайда -да, хліба нема.

Був буханець-з’їв баранець,

Була кришинка -з’їла дитинка

 

  Окремий цикл становлять потішки, якими втішають чи забавляють дитину під час купання:

 

Купалися ластів’ята                           У любисточку купали,

Та в чару водиці,                                Живу воду наливали,

Щоб були ми білотілі                        Щоб здоров’я тіло мало,                      

Та ще й білолиці.                          Лиха – горенька не  знала…

 

   Коли дитина уже самостійно сидить, з нею бавляться «Ладусі» або «Ладки». Плескаючи її руками, говорять:

Ладки, ладоньки, ладусі,

Ой ладусі ладки.

Де були? - В бабусі.

Що їли? - Оладки.

З чим оладки? - Із медком

Та солодким молочком.

  Отже, коло забавлянок широке і різноманітне і щодо особливостей виконання (в залежності від віку дитини), і щодо тем, сюжетів, персонажів. Однак  оскільки слухачами є лише діти, забавлянкам характерна простота структури і поетики.