Андріївські вечорниці – вечір напередодні Дня Андрія, традиція ворожіння у ніч з 12 на 13 грудня. Звичай дойшов до нас ще із язичницьких часів, а з прийняттям християнства цього числа святкують День святого Андрія Первозванного, або День Андрія, якого називають покровителем Української церкви.

    Андріївські вечорниці, або ж «великі» вечорниці, це в основному свято для неодруженої молоді, яке має дохристиянську історію. Християнське свято День Андрія збігається із язичницьким святом Калити – покровителем долі. У давнину вірили, що Сонце у день зимового рівнодення є по-особливому беззахисним. Аби його оберегти від поганих сил тьми, Калита сходив на землю і допомагав Сонцю не покинути свого місця. Через це святий Андрій, який зайняв місце Калити, сьогодні вважається охоронцем та провісником людської долі.

  За кілька днів до цього, а саме 7 грудня, святкують День Катерини, покровительки дівчат. І з цього дня починаються молодіжні обряди. День Андрія є логічним продовженням дійства, на якому неодружена молодь шукає для себе пару.

   Раніше, Андріївські вечорниці проходили у домі вдови, яка наглядала за парубками та дівчатами. За це їй віддячували борошном, яйцями чи фруктами. 12 грудня, до заходу сонця в будинок сходилися дівчата, які одразу ж приступали до кухні, де поралися над спільною вечерею. Найважливіше, що повинні були зробити дівчата, це спекти Калиту (короля) – велику пшенична паляницю (коржа) із отвором. Участь у цьому беруть всі дівчата, вони місять тісто від старшої до молодшої. У тісто добавляли мед, горіхи, мак, сушені вишні та родзинки. Випічка була дуже солодкою. Пекли Калиту до стану «сухаря», аби було важко вкусити:

Ой, Калита, Калита!

 Із чого ти вилита?

 Ой, я з жита сповита,

 Ой, я сонцем налита,

 Для красного цвіту,

 По білому світу.

    Потім юнки чепурили хату та готували. Оскільки Андріївські вечорниці припадають на Пилипівський піст, страви були пісними: традиційний український борщ, каші, вареники, пампушки, узвар… Не обходилося і без обов’язкових пиріжків з капустою або ж маком. Часто у один із них додавали перець, а у інший – горіхи. Кому пощастило отримати пиріжок з горіхами – тому дозволялося організовувати Андріївські вечорниці, а кому пощастило менше і він діставав пиріжок із перцем – той повинен був поцілувати господиню.

   Забавляючись у такий спосіб перед приходом парубків, дівчата витягали із печі Калиту і ховали її у найнепомітнішому місці. Впоравшись із роботою, вони завмирали в очікування хлопчачого гурту, з приходом якого розпочиналося найвеселіше. Перед тим як сісти за святковий стіл, хлопці повинні зіграти у гру «Калита» – яка є важливим обрядом на Андріївські вечорниці.

Головна роль тут припадала щойноспеченій Калиті, у отвір якої протягували червону нитку, за яку її високо підвішують посеред дому. Усе продумують заздалегідь, аби хлопці не могли її дістати зубами, хіба добряче підстрибнуть. На Андріївські вечорниці біля Калити ставили вартового – «Пана Калетинського», найвеселішого, жартівливого парубка. Той у свою чергу запрошує кусати Калиту «Пана Коцюбинського», ним міг бути будь-який хлопець з гурту. Роль Калетинського – насмішити Коцюбинського, коли останній починав сміятися, то не мав права підстрибувати і кусати Калиту. Та якщо Коцюбинський витримував і не сміявся, то шанси дістатися до коржа ставали високими. Якщо укусиш Калиту – будеш мати пару цього року.

    Після такої забави, дівчата запрошували усіх до святкового столу, де найстарша дівчина урочисто повідомляла: «Андрій народився!». Під час вечері обов’язково співали колядки, розповідали смішні історії та випадки із життя. Слід зауважити, що за звичаєм, брати або сестри Андріївські вечорниці мали святкувати у різних будинках.

    Після вечері хлопці ішли виконувати «ритуальне бешкетування», яке збереглося і до сьогодні. Цього вечора парубкам усе дозволено. Так, наступного ранку господарі знаходили свій віз на стріху, ворота у сусідів, опудала в дворі. Інколи «бешкетники» обліплювали вікна бумагою, таким чином у будинку було темно, і усі спали, бо думали, що на дворі ще ніч. Переважно збитки робили у домах, де були на виданню молоді красуні.

    О півночі починалося найтаємніше, заради чого й збиралися на Андріївські вечорниці – ворожіння. В Україні побутувало безліч ворожінь, які дойшли до нас від наших предків. Дівчата випікали пиріжки, клали їх рядочком і запускали собаку, яку перед тим не годували цілий день, чий пиріжок першим вона з’їсть – та і перша заміж вийде. Також виконували обряд «засівання». Дівата виходили на вулицю і засівали сніг коноплями, льоном або маком. Потім у долоню набирали снігу, несли його у дім, і після того як він розтане, рахували зерна. Якщо їх випадало парне число – то й бути дівчині у парі цього року. Найпоширенішими на андріївські вечорниці є ворожіння на чоботі. Молодиці кидали якомога дальше від себе чобіт – у який бік показував носок чобота, значить у тій стороні і живе майбутній наречений.

   У наш час на Андріївські вечорниці популярним є ворожіння на варениках. У середину вареників дівчата кладуть маленькі записки з іменами хлопців – який потім їм попадеться, те ім’я і матиме чоловік. Аби побачити майбутнього судженого хоча би уві сні, на Західній Україні радили взяти яблуко і по кусочку його їсти від андріївських вечорниць і до Різдва. Багато різних ворожінь придумують дівчата, і аби знати ім’я, професію, національність, соціальний стан.

   Цікаво, що багато позабутих обрядів на Андріївські вечорниці по-тихенько відроджуються. Адже самі Андріївські вечорниці – це цікавий і колоритний обряд, який супроводжується жартами, сміхом, колядками. Така атмосфера охоплює і молодих, і старших людей. Головне аби хлопчачі пустощі не переходили рамок.

За народними традиціями у День Андрія жінкам не можна пекти хліба, прясти, шити. А народні прикмети говорять, якщо до 13 грудня не випаде сніг – зима буде тепла і малосніжна, якщо ж навпаки – то морозна і з снігом.

ЯК ДІВЧАТА ВОРОЖИЛИ

1. Брали перстень, галузку мірти, ляльку й квітку паперову (квіти виготовляли самі дівчата осінньо-зимовими довгими вечорами із різнокольорового паперу та прикрашали ними ікони та портрети в кімнатах) - і кожну річ під окрему тарілочку клали. Найперше старшій дівчині долю вгадували. Всі за неї пережи­вали, бо хотіли знати, чи вийде скоро заміж, чи ще буде цей рік дівувати. Та дівчина, якій вгадували долю, не мала бачити, як дівчата будуть підкладати під тарілки вищезгадані речі. Як тільки їх розклали, то запрошували дівчину „тарілку" вибирати, щоб свою долю вгадати. Кожна дівчина вибирала лише одну тарілку. Момент вибору був дуже хвилюючим, адже кожна з них вірила: що вибере на свято Андрія, це її й чекає.

   Якщо під тарілкою буде перстень - скоро заміж вийде; якщо - квіточка, то ще дівуватиме; якщо мірта, то незабаром її розлука з милим чекає, а коли витягне ляльку, то зраду від коханої людини матиме.

2. Дівчина знімала свій чобіт та кидала його від себе із заплющеними очима. Кидаючи, не мала права зрушити з місця, бо не збудеться. В який бік чобіт носком упаде, звідти наречений шукатиме. 

3. Вибігали дівчата на подвір'я, ставали біля плоту та рахували кілки, промовляючи: „Молодець, старець". Останній кілок обов'язково оглядали. Якщо кілок тоненький і рівненький, то тій дівчині випаде хлопець молоденький; а коли кривий і товстий, то такий і хлопець буде; а якщо кілок з товстою корою, то суджений буде багатий, грошовитий та з бородою. Це найвеселіша ворожба. Дівчата одна з одної кепкували, жартували... Вірили - не вірили, а все ж трішки хвилювалися, бо всім хотілося заміж за молодого парубка.

4. Брали чобіт у дівчини, від стіни до порога переставляли і так промовляли: молодець, удовець, буду дівувати, - і як вийде, то таку долю ця дівчина буде мати.

5. Від стінки п'ятеро дівчат одна перед одною наперед ставали і хто перед порогом стане, та перша вийде заміж, а дівчина за нею -другою буде справляти весілля; за другою - третя і т.д...

6. На аркушах паперу ім'я хлопців писали, потім перемішували їх, у шапку клали і собі „хлопця вибирали".

7. Виходили дівчата одна за одною на подвір'я і примовляли:

       О Святий, добрий Андрію,

       Я лишень на Тебе маю надію!

       Дуже хочу знати,

       Звідки нареченого маю виглядати?

Так промовляла тричі і чекала на гавкіт собаки. З якої сторони пес залає, то з цієї й буде її наречений.

8. Дівчат посилали по дрова. Вони брали по в'язанці, поверталися назад і тоді їх рахували. Якщо була парна кількість, то бути весіллю.

9. Також вірили, що можна на дзеркалі свою долю впізнати. Твердили, що дзеркало долю віщує, але не кожна дівчина ворожитиме, бо треба бути відважною, не боятися. У тій ворожбі дівчина має бути наодинці, щоб не було в кімнаті ні душі. Треба сісти перед дзеркалом, а з обох боків свічки засвітити й такі слова говорити:

      Я тебе, дзеркало, питаю,

      З ким я свою долю злучити маю?

      З'єднати з Іванком прошу,

      Бо його в серденьку ношу.

Тричі треба так казати. Тоді відвернутися від дзеркала та із заплющеними очима знову промовляти:

    Святий Андрію, допоможи,

    Судженого мого покажи!

    Ворожу на свій вінок,

    Прошу захисту від зірок!

     Дай, Боже, шлюбу дочекати,

     Мене з Іванком звінчати.

Відтак зразу різко повернутися і на дзеркало подивитися, але не жахнутися. Адже в дзеркалі може не бути обличчя Івана, а незнайомого пана. Коли за перший раз не вийде, то дівчина повторювала ті ж слова тричі, якщо ж нічого не виходило, то повторювала наступного року, - бо це означало, що її доля ще десь блукає.

10. Коли вже дівчата лягали спати, то так робили, щоб мати змогу в сні свого судженого оглядати: під ліжко ставили миску з водою, а зверху - дощечку (ніби кладку через річку) і так просити:

      О дай же, Боже, молодій мені,

      Щоб приснився мій суджений вві сні.

      І Тебе, Святий Андрію,

      Я прошу, як умію:

      Святий Андрію, допоможи,

      Мене сьогодні не залиши!

      Ой ти, місточок, та не хилися,

      А ти, Іванку, мені приснися.

      Перейди річку - биструю воду,

      Й веди до шлюбу мене, молоду.

Перш ніж заснути, повторювали ці слова кілька разів.

11. Щоб знати, яку професію матиме суджений, дівчата ішли на город, розкопували землю, в пригорщі набирали, приносили до світлиці та пильно її розглядали. Якщо знаходили тріску, то майбутній чоловік буде теслею; якщо залізо чи цвях - буде ковалем, якщо скло - склярем. А якщо земля без домішок, то буде хліборобом. Ниточку чи стебло віднайдете, то суджений буде добрим сім'янином; коли пір'я, то буде вчений чоловік; якщо камінчик, то впевнено йтиме до мети; а коли знайдете вуглинку, то буде нещасливий шлюб.

12. Ворожать ще так: дівчина набирає насіння коноплі, виходить на подвір'я і так промовляє-співає:

      О Святий Андрію,

      Конопельку сію...

      Добре заволочу,

      Бо заміж вийти хочу...

А як усе розсіє, то зразу насіннячко збирає, яке розсівала, в світлицю приносила і рахувала. Якщо буде парна кількість зернин, то скоро буде ця дівчина у парі жити.

13. Дівчата вибігають на вулицю, зупиняють першого зустрічного та питають у нього ім'я. Вірять, що таке ім'я буде у майбутнього чоловіка.

14. І досі дівчата на Андрія на підвіконні ставлять у воду гілочку вишні чи яблуні або гілочку бузкову чи черемхову. Коли розквітне до Різдва, то буде ця дівчина щаслива. Кладучи гілочку у воду і приказують:

      Святий Андрію,

      Маю на Тебе надію:

      Дай, щоб вишня зацвіла,

      А мою долю на поріг привела.

15. Дівчата дуже прагнули знати, якого будуть мати чоловіка: багатого чи бідного. Для того брали навмання поліно і його розглядали. Якщо поліно сукувате, то чоловік багатий буде, а якщо - гладеньке, то бідний посватає.

16. Також випікали коржики - "балабушки". Кожна дівчина свій коржик якось позначала, щоб упізнати. Клали їх на стільчик, а в кімнату собаку впускали. Чий коржик собака з'їсть, ця дівчина швидше за подруг вийде заміж.

    На Україні побутувало дуже багато найрізноманітніших ворожінь. Ми знаємо лише маленьку часточку ритуалів та обрядів "Андріївських вечорниць" наших предків. Проте і досі "Андріївські вечорниці" - це веселе і колоритне дійство, жарти і сміх, який охоплює не тільки молодь, а і старше покоління. Це збитки, жарти, пустощі, здебільшого хлопців, які дозволяються тільки в Андріївську ніч.

Народні прикмети:

Якщо до 13 грудня не випаде сніг, зима буде тепла й малосніжна, якщо випаде - холодна й сніжна.

Якщо тиха вода - хороша зима, шумна - тріщатимуть морози, будуть бурі, заметілі.