Ухвалення Конституції закріпило правові основи незалежної України, її суверенітет і територіальну цілісність, стало важливим кроком у забезпеченні прав людини та громадянина, сприяло подальшому підвищенню міжнародного авторитету України на світовій арені.

    Новітній конституційний процес розпочався одразу ж після ухвалення 16 липня 1990 року Верховною Радою УРСР Декларації про державний суверенітет України. Вже у жовтні була створена Конституційна комісія. У період 1991-1996 рр. комісії, окремо створені Верховною Радою та Президентом, розробили кілька проєктів Конституції. Їх тривалий час обговорювали, доповнювали, доопрацьовували.Найгостріші суперечності викликали питання розподілу влади і власності, державна символіка, статус російської мови і статус Республіки Крим. Ліві сили схилялися в бік применшення ролі президентської влади, приватновласницьких відносин, за надання однакового статусу українській та російській мовам і збереження автономного статусу Криму. Праві, в яких об’єдналися представники «партії влади», підприємницькі кола та депутати національної культурно-мовної орієнтації, виступали за сильну президентську вертикаль, гарантування всієї повноти приватновласницьких прав, панування української мови та ліквідацію автономії Криму. Тим часом в країні діяла Конституція УРСР 1978 року з деякими змінами.

«Конституція України – людиноцентрична. Війна Росії проти України – людинонищівна. Путін завдає ударів не тільки по нашій землі. Щодня він б’є по конституційних свободах українців. Він стріляє та вбиває наші права, він атакує невід’ємне право на життя, розвиток, достаток, право на власний вибір, усі права наших дітей, усі, гарантовані Конституцією України, права наших людей. Право всього нашого народу та нашої країни – це право на мир», - сказав Зеленський.