Комунальний заклад дошкільної освіти №80 м.Кривий Ріг

 





Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання Погода в Україні

Виховання любові до рідного слова в старшій групі дитячого закладу засобом художньої літератури.

       Виховання любові до рідного слова - це актуальне питання сучасної методичної науки, яке вивчали багато психологів, лінгвістів, педагогів і методистів: Л. С. Виготський, Д. Б. Ельконін, О. В. Запорожець, З.М.Істоміна, О. О. Леонтьев, А. М. Леушина, Є. І. Тихеєва, Є. О. Фльоріна, А. М. Богуш, Н. С. Карпинська, Н.В.Гавриш та ін. Художня література й усна народна творчість супроводжують людину з перших років життя і мають неперевершене виховне, пізнавальне, естетичне значення для становлення та розвитку особистості дитини.         Однак останнім часом книга в житті дошкільника, на жаль, не витримує конкуренції з комп'ютерними іграми та мультиплікаційними фільмами. І це дуже прикро, адже під впливом художнього слова у дітей виховуються потреби; - у пізнанні світу через літературні твори; - у книжці як засобі самоосвіти, що породжує прагнення самому навчитися читати; - у милуванні красою художнього слова, збагаченні свого активного мовлення найкращими літературно-мовними формами (фразеологізмами, прислів'ями, приказками, образними виразами); - у комунікації художнього змісту, висловлюванні власних думок, запитань, умовисновків; - у самовираженні та самореалізації через словесну творчість, входження в різні літературні образи; - у гарному настрої, позитивних емоціях, пов'язаних зі сприйманням художнього слова.
     Процес ознайомлення дошкільнят з художнім словом пов'язаний не лише з формуванням певної літературознавчої обізнаності відповідно до вікових можливостей, а й із набуття ними певних умінь та навичок, розвитком творчих, художніх здібностей. Отже, процес не варто обмежувати рамками занять лише одного виду. Літературні та фольклорні твори можна органічно вводити в різні моменти повсякденного життя дитини.
      Ознайомлення з літературними та фольклорними творами позитивно впливає на розвиток моральної, комунікативно-мовленнєвої, фізичної, інтелектуальної сфер. Для кожного періоду дошкільного дитинства характерна специфічна за метою, завданнями, змістом, цілеспрямована робота з виховання читацької культури дітей, формування художньо-естетичного сприймання та любові до літератури.У старшому дошкільному віці має сформуватися мовленнєво-творча діяльність дітей: -уміння переносити різноманітні засоби художньої виразності у власну словесну складати невеличкі розповіді, казкові історії за змістом скоромовок, прислів'їв; -складати на основі зразка власні загадки; придумувати іншу кінцівку до відомого літературного твору, доповнювати тексти оповідання власними варіантами пригод, самостійно придуманими епізодами; добирати римівки, брати участь у мовних іграх; -спадати казки, дійовими особами яких є персонажі відомих казок. Найпопулярнішим жанром серед усної народної творчості у дітей є казка. У ній гармонійно поєднуються реальне і фантастичне, зачаровуючи дітей красою українського мудрого, доброго, оптимістичного.
    Споконвіку старші покоління передавали в своїм нащадкам власний світогляд, морально-етичні та естетичні принципи, мрії про нездоланність добра і правди, про щасливе життя. Також не лише вагоме місце для розвитку пам'яті та монологічного мовлення дошкільнят займає переказ. Деякі науковці характеризують переказ як найлегший для дитини спосіб розвитку монологічного мовлення, адже треба лише відтворити готовий сюжет, набагато простішу, ніж щось вигадати й розповісти самостійно. А. М. Богуш стверджує, що переказ - це відтворення змісту художнього твору в усному, виразному мовленні. Н.В. Гавриш вказує, що переказ "свідоме відтворення літературного зразка в усному мовленні" та вважає його одним із найскладніших видів занять із навчання розповідання з пам'яті. На думку Ф. Шохіна, переказ є творчим відтворенням літературного зразка; такого визначення дотримується Є.Сухенко та Т.Коема.          Знесення розповідей величезне. В розповідях живуть народні звичаї,обряди; в них зберігаються прислів'я, приказки. З розповідей діти запам'ятовують вирази і нові слова, користуються в щоденному побуті; опановують нові словосполучення, фрази, типи речень. Отже, розповіді збагачують дітей знаннями про історію, культуру свого народу, розвивають мовлення. А оскільки навчання розповідання в дошкільному навчальному закладі базується на наочному матеріалі і перш за все на картинках, ілюстраціях, через які збагачується кругозір дітей, розвивається їх образне мислення та зв'язне мовлення, то саме вони є найбільш цінним матеріалом у роботі з дошкільниками для розвитку звязного мовлення. Перш ніж організувати роботу з розповідання, треба ознайомити дітей із різними видами розповідей: короткою; розгорнутою; вибірковою.
     Старшим дошкільникам доступні наведені види розповідей. Про необхідність підготовчої роботи під час навчання розповідання йдеться в роботах Н. О. Ветлугіної, Н. П, Орланової, Л. О. Пеньєвської, О.С.Ушакової та ін. Суть такої роботи полягає в тому, щоб розкрити дітям структуру розповіді, особливості використання мовленнєвих засобів виразності. Слухаючи казку, дитина - дошкільник підходить до її оцінки з реалістичних позицій. Навіть там, де дорослому важко визначити в казці кордони вигадки, дитина часом дає певні оцінки з позицій реалістичного підходу до твору. Старші дошкільники настільки зміцнюються в цій реалістичній позиції, що починають полюбляти всілякі "перекручення". Сміючись над ними, дитина виявляє і поглиблює своє правильне розуміння довкілля. Упродовж дошкільного віку розвиток ставлення до художнього твору проходить шлях від безпосередньої наївної участі дитини в подіях, які зображуються до більш складних форм естетичного сприймання, які для правильної оцінки явища потребують уміння знайти позицію поза ними, дивлячись на них, немов би збоку.
    Завдяки проведеного нами експерименту, ми можемо зробити один єдиний висновок, що творчість дітей необхідно розвивати ще з дошкільного віку. Тому що кожній родині хочеться, щоб ЇЇ дитина була маленьким генієм, і тому наше дослідження допомогло виявити у дітей їхні здібності. Ми вчили дітей складати римовані твори, оповідання за власними малюнками, власні казки. І все це помітно вплинуло на мовлення, уяву, увагу, фантазію дітей, вони навчились працювати разом, прислухатись до думки товаришів. Для розвитку художньо-мовленнєвої творчості дошкільників ми використовували літературні ігри. Вчили дітей класифікувати літературні жанри, щоб дізнатись, що їм більше до вподоби: вірші чи оповідання, казка чи гумореска. Тому, дуже важливо було створити таку ситуацію, яка б сприяла бурхливому сплеску дитячої фантазії, атмосфери творчого натхнення, зацікавити дітей створювати свою казку, оповідання, вірш. І нам це вдалося, діти з великим задоволенням складали вірші за поданою їм схемою. Те саме вийшло із казками, діти фантазували, гралися, і все це привело до зовсім інших фіналів в казках. Діти навчилися створювати новий сюжет казки способом введення нових персонажів, розвивати образне сприйняття краси та поетичності казок. Також діти за змістом знайомих творів, вчаться способів водіння ляльок тіньового театру та інше. Завдяки систематичній роботі з дітьми протягом всього експерименту над проблемою творчої художньо-мовленнєвої діяльності є доробки дошкільників, які містять поетичні і прозові твори.
    А крім практичних доробок, діти отримали досвід цікавого мовотворення, який в майбутньому їм буде надзвичайно корисним. Отже, особливої актуальності набуло використання художньої літератури. Читання книг відкриває кожному дивовижний, багатоманітний світ людей і природи, всього, що нас оточує. Через художні образи діти збагачують свої почуття, емоції, пізнають різноманітність навколишнього світу. Правильне опрацювання художнього твору сприяє єдності морального, розумового, естетичного виховання дітей і кожної особистості зокрема. А тому так важливо вчити дітей сприймати твори художньої літературу через активну естетичну діяльність.
Подобається