Комунальний заклад дошкільної освіти №80 м.Кривий Ріг

 





Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання Погода в Україні

ВИХОВАННЯ ДРУЖНІХ СТОСУНКІВ У СТАРШИХ ДОШКІЛЬНИКІВ В ІГРОВІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

Проблема формування взаємин дитини з оточуючими людьми на підставі принципів гу манізму-актуальна сьогодні як в теорії, так і на практиці виховання підростаючого покоління.

Особисті взаємовідносини істотно впливають на формування дошкільника. При правильному педагогічному керівництві цими взаємовідносинами шляхом організації сумісного життя та діяльності дітей в дошкільному закладі вони стають важливим засо­бом формування колективу та виховання взаємодопомоги між дітьми. В таких об'єднаннях дошкільники вчаться прояву чутливості, чуйності, піклуванню про інших, допомозі один одному, тобто тут беруть свій початок перші паростки доброзичливого відношення до оточуючих людей та своїх ровесників.

Проблему становлення взаємин дошкільників через гру досліджували багато пси­хологів, педагогів класиків, таких як: А- С. Макаренко, Л. Артемова, Г. Григоренко, К. Щербакова, Н. Михайленко, Н. Короткова, Л. Виготський, 0. Запорожець, Д. Ельконін, О. Усова, Д. Менджерицька, В. Воронова та ін.

„Раніше мене дуже дивувало, як діти так швидко впізнають нового товариша, отак од­разу знають, хто буде хорошим товаришем, а хто ні. Потім я зрозумів; Найлегше за все зрозуміти це саме під час гри. Діти одразу говорять;! Задавака, командир, недотрога, хвас­тун, підлабузник, псих, злюка, ябеда, плакса, - так пише відомий педагог Януш Корчак. Так, дійсно, яка дитина у грі, така вона буде й у житті. Тому слід якомога більше уваги приділяти саме формуванню дружніх стосунків, взаєминам саме під час ігрової діяльності дітей. А що ж стоїть за поняттями: „ дружба", „ дружні взаємини", "дружні стосунки"...

Дружбу слід визначити як позитивні стосунки, що ґрунтуються на взаємній відкрито­сті, повній довірі, спільності інтересів, відданості людей одне одному, їхній постійній готовності в будь-який момент прийти на допомогу одне одному. Дружні стосунки безко­рисливі, у них людина одержує задоволення від того, що робить приємне іншому .

Для дружніх взаємин характерне глибоке взаєморозуміння людей. Психологічно це означає можливість спілкуватися одне з одним майже без слів, за допомогою жестів, .міміки та пантоміміки, сприймати й точно розуміти одне одного за ледь помітними рухами та модуляціями голосу, зрозумілими тільки друзям, давні друзі можуть заздалегідь пе­редбачити реакцію та поведінку один одного в різних життєвих ситуаціях, аж до визна­чення думок одне одного в той чи інший момент.

Норми та правила, якими керуються люди в дружніх стосунках - це рівноправність, увага, вміння зрозуміти, готовність прийти на допомогу, довіра та відданість, порушення будь-якого з них веде до руйнування дружби.

Слід також пам'ятати, що спілкування має свої вікові особливості. Перш за все, слід відзначити, що у дітей старшого дошкільного віку зі вступом дитини в підготовчу групу значно збільшується тривалість спілкування. Тепер діти більше часу проводять з вихова­телями, однолітками, аніж з батьками. Роль вихователя у цей період є величезною. Він стає зразком для наслідування, джерелом різнобічних знань; його оцінка подій, успіхів дошкільника не піддається ніякому сумніву. Вихователь - всемогутній. Діти мислять категоріями авторитету і вважають, що закони моралі непорушні, що вони абсолютні, не мають виключень і їх не можна змінювати. Дитина без заперечень підкорюється дорос­лому, навіть якщо його розпорядження розходяться із загальноприйнятими моральними нормами (на противагу старшим дітям, які вважають, що іноді можна зневажити думку дорослого та вчинити відповідно до інших норм моралі). Старші дошкільники знають, що говорити неправду ніколи не можна, молодші школярі вважають, що в деяких випадках це допустимо. В іграх діти дотримуються тільки одного істинного правила гри. Про вчинки людей вони судять тільки за їхніми результатами. Якщо результат вчинку є негативним, поганий, незалежно від того, зроблений він випадково чи навмисно, з поганих чи хороших міркувань.

У яких видах діяльності спілкування сприяє розвитку особистості дитини? Звичайно у провідній - ігровій діяльності. Відомий психолог Д. Б. Ельконін виділив чотири рівні дитячих ігор. Перший рівень - це ігрова дія дитини, яка відтворює поведінку дорослих і спрямована на іншу людину (годування ляльки, виховання ляльки, укладання її спати тощо). Другий рівень - ігрові дії - відтворюють усю систему діяльності дорослих від початку і до кінця; „приготування" "їжі, годування, прибирання посуду тощо. Третій рівень повязаний із програванням ролі дорослого, що виявляється не тільки в маніпуляціях із предметами, а й у стосунках між людьми, живих формах людського спілкування. Гра має певні правила, які діти контролюють. Четвертий рівень гри передбачає здатність змінювати тактику поведінки, переходити від однієї ролі до іншої в рамках розвитку сюжету однієї й тієї ж гри. Це вже ціла сюжетно-рольова вистава. Саме третій і четвертий рівні ігрового плекання сприяють розвитку особистості і міжособистісних відносин. Діти, маючи потребу входити у світ дорослих ще не мають такої можливості з огляду на свій вік, а сюжетно-рольові ігри дозволяють їм це зробити. То що ж таке дитяча сюжетно-рольова гра як самоцінне культурне явище й водночас провідна царина розвитку дитини? Згадаємо: за Виготським, малюк, граючись, осягає найвищі форми специфічно людської діяльності". Справді, гра старших дошкільнят торкається будь-яких явищ, прагне цілісно відтворити складні стосунки людей одне з одним з природою. Відтак в ігровій уяві та дії зосереджується все, чого дитина вже досягла, а надто-те, що хоче і може здійснити.

Отже, гра - це передусім зустріч, діалог дитини із загальнолюдською культурою. У цьому діалозі й сам малюк постає, формується як суб'єкт культури, як особистість - носій особливого вікового та індивідуального способу світосприйняття та діяльності. Як це забувається?

«Я буду нібито продавець, а ти приходиш до магазину...». Спостерігаючи цей добре знайомий нам початок гри дошкільнят, ми не дуже замислюємося над його значенням. Але саме ці звичайнісінькі, на перший погляд, слова, як порух чарівної палички, створю­ють новий простір, де люди й речі є водночас реальними та уявними, де все можливе і все може змінювати своє значення. Справді, взявши на себе певну роль, дитина переживає і діє, від іншої особи. Та водночас відчуває умовність ситуації („ нібито продавець").

Тобто в ігровому просторі дитина починає відсторонюватися від власного бачення світу, усвідомлювати (рефлектувати ) своє світосприйняття як ціле. При цьому вона постійно співвідносить з ігровою роллю всі свої індивідуальні риси, здібності та прагнення.

Всі психологи та вчені одноголосно стверджують: без гри неможливий нормальний розвиток дитини. А також, саме, за їхніми оригінальними експериментами вдалося встановити, що рольова гра дуже чутлива до сфери людських стосунків, тобто головною «свою виникнення рольової гри є існування саме взаємин між людьми (дітьми). Гра, як кохання, народжується не внаслідок якихось внутрішніх передумов (іграшки, вік), а внаслідок внутрішньої потреби в ній, в потребі пізнання людських взаємовідносин.

Характер визнання відносин у грі між дітьми, може бути досить різним. Це і стосунки взаємної допомоги і співпраці, піклування і уваги, розподіл праці, але можуть бути і відносини підкорення, навіть інколи деспотизму, ворожості, грубості тощо. Гра - школа звальних взаємовідносин, школа поступливості і терпимості.

Основний мотив гри: діяти як дорослий. Але для того, щоб у грі дітей з'явилися по­зитивні мотиви взаємовідносин необхідно, щоб дорослий став для дитини зразком, ета­лоном, і мірою всіх речей".  Про те, як важлива рольова гра для дитини, краще від усього свідчать випадки, ко­ли через її відсутність відбувається відхилення у нормальному розвитку дитини.

Під час проходження педагогічної практики нам доводилось спостерігати випадки, коли дошкільники не вміли, не грали в рольові ігри і навіть не відчували у цьому потреби. Нерозвитутість гри свідчить про відсутність, дефіцит, а іноді навіть деформації взаємо відносин у сім'ї або в групі однолітків. Зараз ми є свідками нехтування рольової гри, що є наслідком руйнування людських стосунків. Причини різні: витіснення гри комп'ютером, відсутність дворової компанії, домашній „ ареш", сімейні конфлікти та інше. Спілкуйтеся з дитиною, проживайте разом з нею її життя, особливо в цьому віці.  

Отже, дошкільний вік - унікальний і відповідальний період розвитку дитини, коли закладаються основи особистості, волі, поведінки, активно розвивається уява, творчість, ініціатива. Але - і ці вкрай важливо - зазначені якості формуються не на навчальних заняттях, а у провідній і головній діяльності малечі - у грі

 Проблема гри особливо актуальна сьогодні. Педагоги і психологи з тривогою конс­татують, що гра все більше витісняється навчальною діяльністю, а дорослі забувають, що специфічним видом діяльності є гра. Саме через гру діти мають пізнавати світ, готуватися до життя, набувати різних практичних знань і вмінь. Тож головне завдання сучасних педагогів повернути дітям дитинство.

 

 

 

 

 

 

Подобається