Комунальний заклад дошкільної освіти №80 м.Кривий Ріг

 





Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання Погода в Україні

Школа душевності, добра і щирості.

 

Душевність характеризується добрим ставленням особи до людей, які її оточують, увагою, готовністю прийти на допомогу, розділити радість і горе. З категорією духовності співвідноситься потреба пізнання світу, себе, смислу і призначення свого життя. Людина духовна в тій мірі, в якій вона задумується над цими питаннями і прагне знайти на них відповідь. Втрата духовності рівнозначна втраті людяності. Формування духовних потреб особистості є найважливішим завданням виховання.

Рівень розвитку духовних цінностей залежить від виховання у родинному

колі, включення особистості в життєдіяльність суспільства, від повноти спілкування, від тієї системи суспільних і міжособистісних взаємин, в яких існує людина.

Формування духовних цінностей особистості – важливе завдання сучасної сім’ї. Адже саме у найріднішому колективі дитина черпає знання, досвід, мудрість, наслідує моральні якості, тобто той фундамент, на якому тримається кожне цивілізоване суспільство.

Сім’я впливає на людину впродовж усього її життя. Але особливе її

значення на початку життєвого шляху. Адже від того, як у сім’ї буде проходити

процес формування в дитини тих чи інших особистісних якостей, залежить і весь подальший її розвиток. Тому перед батьками постає надзвичайно важливе

завдання – виховати з маленької людини дорослу духовно багату особистість.

Відомо, що духовність передається від батьків до дитини впродовж перших трьох-п’яти років її життя. Так крок за кроком дитина опановує морально-етичні норми та вибудовує власне емоційно-ціннісне ставлення до явищ дійсності. І цілком зрозуміло, що партнером дитини у такій взаємодії має бути духовно розвинена особистість. Життя впродовж тисячоліть переконливо доводить: якщо в душу малюка не заклали віру в добро й справедливість, він не

зможе вирости людиною з розвинутим почуттям власної гідності. Лікувати, "вирівнювати" душу такої дитини – чи не найважче завдання виховання. Тому

так важливо, щоб батьки вміли бачити й відчувати, як їхній малюк пізнає добро

і зло, захищали ніжне дитяче серце від руйнівних впливів. Дорослий повинен прагнути якомога яскравіше виразити словами, інтонацією, жестами душевні переживання і запалити зустрічний вогник у дитячому серці. І не треба для цього дуже багато часу. Достатньо щодня знайти хоча б 5-10 хвилин, аби проявити батьківську любов і ласку, поспілкуватися з дитиною, розповісти, наприклад, про сімейні обереги, світлини, речі, що давно вийшли з ужитку, але дбайливо зберігаються в родині.

Емоції, пов’язані з розгляданням дорогих для родини речей, розповіді про

історію їхньої появи в родині, прояв при цьому дорослим свого ставлення до

всього, про що йдеться, природно передаються дитині.

Саме у перші роки життя, коли дитина невідривно прив’язана до рідних і

домівки, такі хвилини відкритості та щирості глибоко западають у її душу. Так

поступово і закладається міцний фундамент ціннісного ставлення дитини до близьких людей, родини, рідної землі.

Дуже важливе значення має виховання в сім’ї на наступному етапі: дорослішання дитини, коли вона потрапляє в шкільний колектив, де коло її інтересів і прагнень розширюється, з’являються нові друзі, однодумці, що суттєво впливає на формування її світогляду. На цьому етапі важливо не лише

не втратити духовний зв’язок з донькою чи сином, а навпаки, допомогти адаптуватися до нових умов, долаючи разом труднощі.

У вихованні дитини батьки повинні, перш за все, керуватися принципом гуманізму. Одним із проявів гуманізму у повсякденних сімейних стосунках є доброта – духовна сила, що здатна вберегти серце дитини від грубощів, злоби,

жорстокості й байдужості.

Доброта тісно пов'язана з такими моральними якостями, як доброзичливість, чуйність, чесність, вдячність, співчуття, довіра. У сімейному

вихованні довіра виявляється в тому, що батьки поважають своїх дітей і щиро

переконані в їхніх можливостях. Висловлюючи впевненість у позитивних рисах

та особистих досягненнях дитини, батьки спонукають її виправдати довіру. У дітей зростає почуття власної гідності, бажання самовдосконалюватися.

Проте, довіряючи дитині, батьки повинні реально оцінювати її можливості, знати психологічні особливості кожного вікового періоду, розуміти, що у проблемних ситуаціях більшість дітей здатні до перебільшення та ідеалізації власних вчинків із метою підвищення власної самооцінки або виправдання перед батьками, педагогами, друзями, аби уникнути покарання. Тому в подібних ситуаціях не потрібно сліпо виправдовувати дитину, а краще прислухатися до думки сторонніх людей.

Сучасні батьки у процесі виховання дітей мають також ураховувати таку

якість, як повага. Вона проявляється у відношенні до старших членів родини і

чужих людей, у стосунках між батьками та дітьми. Діти здатні досить рано зрозуміти означене правило співжиття, адже вони копіюють поведінку і вчинки

найближчих людей. Дуже важливо, щоб дорослі проявляли особливу увагу до

дитячих забавок, помічали вибіркове ставлення дитини до чогось, обережно намагалися розпитати у доньки чи сина, чим воно пояснюється. А головне – і

надалі в довірливих, теплих розмовах підтримували дитину, висловлювали схвальне ставлення і щось ненав’язливо підказували, радили. Саме з цього може початися виховання адекватного ставлення до народних традицій, суспільних норм, правил співжиття, усвідомлення їх як ціннісних та обов’язкових для кожного.

Ця робота потребує від батьків особливої делікатності, адже йдеться про

пробудження в дитячій душі дії чи не найтоншого інструмента – емоцій серця.

Варто замислитися, що з цих духовних цеглинок вибудовується фундамент особистісної гідності. Якщо не закласти його в перші роки життя, потім буде набагато важче сформувати у дитини ціннісне ставлення до рідного дому, сім’ї,

а відтак – і до Батьківщини.

Отже, підсумовуючи викладене вище, варто зауважити, що на формування духовних цінностей дитини впливає, перш за все, сім’я. Атмосфера родинного затишку переносить тепло із світлиці у дитячі душі, наповнюючи їх спокоєм, щастям. До того ж теплі слова і прості звуки пісні ніжністю огортають дитяче серце, допомагають гостріше відчути силу материнської і батьківської любові. Дитина, яка виховується в атмосфері емоційного комфорту, здатна сприймати світ більш позитивно, урівноважено.

Подобається