Комунальний заклад дошкільної освіти №80 м.Кривий Ріг

 





Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання Погода в Україні

«Художнє слово і дитяче мовлення»

(консультація для вихователів)

Розвиток мовлення дітей буде ефек­тивним в процесі сприймання ними худож­нього слова та самостійного складання зв'язних висловлювань. Мовлення дошкільнят стає образ­ним, щирим та живим, якщо у них виховується інтерес до мовного багатства, розвивається вміння вживати в своєму мовленні різноманітні ви­разні засоби.

Важливе місце на занятті відводиться роботі над мовленням. Збагачення словника відбу­вається через ізолювання, виключення з тексту, пояснення малознайомих складних для усвідо­млення слів і словосполучень за допомогою при­йому синонімічної заміни, лексичних вправ у про­цесі роботи над текстом. Внаслідок спеціально­го навчання діти починають відчувати образність і красу художнього слова, знаходити у тексті, пояснювати значення, доцільно використовувати яскраві вирази в самостійних висловлюваннях.

«Слухаю, уявляю, малюю» з використанням поетичних творів

Одним із варіантів занять з використанням по­етичних творів можуть бути заняття «Слухаю, уяв­ляю, малюю» для старшого дошкільного віку

Вихователь намагається організувати роботу з розвитку мовлення так, щоб допомогти дітям че­рез сприймання виразних мовних образів вірша відчути, відтворити яскраву мальовничу картину природи. Більш виразно передати слово допомо­же малюнок. Через малюнок дитина здатна глиб­ше відчути образність художнього слова, а в ціло­му цей вид роботи сприяє розвитку поетичного слуху, естетичного смаку дошкільнят.

Учасників заняття має бути не більше чотирьох. Ефективна також індивідуальна форма проведен­ня занять. Методика така: спочатку вихователь за­охочує дитину послухати вірш, обговорює його образний зміст, разом з малюком милується кра­сою слова, пропонує намалювати те, що дитина уявила собі під час слухання. На перших етапах навчання вихователь радить, що можна відобра­зити в малюнку, потім малюк сам знаходить відповідні засоби вираження своїх почуттів, уяв­лень, емоційного стану.

Використання віршів-забавлянок у роботі з дітьми

Жартівливі вірші, вірші-роздуми допомагають розвинути виразність, точність, влучність мовлен­ня дітей, а також сприяють становленню поетич­ного смаку, виховують інтерес до краси художнь­ого слова. Художньо-образна поетична форма цих віршів спонукає дитину до усвідомлення інтелек­туального, логічного завдання через осмислення значення мовних образів. Завдяки жартівливій цікавій ситуації діти сприймають їх залюбки, весе­ло, як гру, поетичні жарти. Ці фрагменти чудово доповнюють різноманітні колективні заняття з будь-якої діяльності, оживляють побутові момен­ти, піднімають настрій, прикрашають дитячі розва­ги. Вони є пропедевтикою сприймання та усвідо­млення дітьми народної сміхової культури.

Поради щодо організації полягають у тому, що для використання цих поезій необхідна доброзич­лива, приємна атмосфера в групі, вихователь, підтримуючи гарний настрій дітей, демонструє їм багаті можливості культурного прояву веселого настрою, зацікавлює логічними завданнями, за­охочує до активної розмови. Малюків знайомлять з оповіданнями про світ природи (ліричні пейзажні описи та цікаві історії про тварин, природні явища), світ людських сто­сунків, справ, інтересів.

Оповідання найчастіше стимулює початок чи хід відвертоі розмови на будь яку тему. Важливо допо­могти дітям відчути реальність подій, що відрізняє оповідання від казки, реальність мовного матеріалу тексту оповідання, допомогти зв'язати нові знання з власним досвідом дитини. Тому загальний настрій заняття має відрізнятися од казкового. Доцільно ви­користовувати різноманітну наочність: репродукції картин, речі, фотокартки, дитячі малюнки, поробки, ілюстрації. Вихователь звертається до особистого досвіду дітей. Намагається з'ясувати, що знають діти з приводу теми оповідання.

Оживити хід заняття допоможуть різноманітні творчі завдання та вправи:

– словесне малювання окремих епізодів чи картин природи;

– вправи типу «Уяви, що ти опинився...», «А в мене, в тебе, в нас...» (аналогії з особистим досвідом), «Заплющ очі та уяви собі, який має ви­гляд.»;

– лексичні вправи на добір означень, порівнянь до заданого слова, пояснення значення метафо­ричних, фразеологічних висловлювань;

– полілоги – проблемні бесіди, зміст яких –спільний пошук відповіді на хвилююче запитання. Наприклад: «Усі знають, як неприємно бути покара­
ним. Чи можна вважати покарання доброю дією? Як
на вашу думку?» Цей полілог може випереджувати читання оповідання В.Осієвої «Чарівне слово». Методика проведення цих занять потребує не тільки збагачення знань на вербальному рівні, а й практичних дій, вправ, створення спеціальних проблем­них ситуацій, а також дій позитивної перспективи, пов'язаних з темою твору, який читають дітям.

Мовотворчі літературні ігри «Казки-розповіданки»

Ця форма використання літературних творів сприяє розвитку мовотворчих здібностей. Вихова­тель, враховуючи наявність елементарних літера­турних уявлень та мовленнєвий досвід дітей, про­понує їм скласти казку за віршем або оповіданням з використанням опорних слів тощо. Психологи і педагоги стверджують: у дошкіль­нят величезний творчий природний потенціал, який з різних причин не завжди повністю ре­алізується. Тому дуже важливо створи таку си­туацію, яка сприяла б бурхливому сплеску дитячої фантазії, атмосфері творчого натхнення, зацікави­ти дітей можливістю створити свою історію.

Що для цього потрібно? Насамперед, зацікав­леність педагога, доброзичливість, віра у творчі здібності дітей. По-друге — правильно вибрана тема майбутньою твору. Вона має підштовхувати дитину до розвитку сюжету, мати багатоваріантні припущення. Чудовим стимулюючим фактором для творчої розповіді є використання невеличких римованих історій. З одного боку, поезія будить уяву, з другого, в таких історіях багато недоказа­ного, що дитина може домислити. Творча роз­повідь за мотивами знайомих казок, оповідань — це теж гарний стимул розвитку мовотворчих здібностей, Глибокий вплив художньо) твору на емоційно-чуттєву сферу дитини, поява яскравих уявлень народжують нові образи, дитина проявляє цілком природні.; бажання «пограти з героями улюбленого твору на вербальному рівні. Ще один з можливих варіантів таких занять - складання сторін за темою, запропонованою вихователем або самою дитиною. Захопленість, незвичайність, казковість формулювання теми творчої розповіді розбудять дитячу фантазію, забезпечивши успіх заняття.

Дуже важливе питання – організація дітей на занятті. Відомо, що мовотворча діяльність — гли­боко індивідуальний процес, тобто у кожної дити­ни свій темп, свій особистий творчий шлях, осо­бистий рівень мовленнєвого розвитку, і тому най­ефективніший спосіб організації — індивідуальний тип заняття (максимальна кількість – четверо дітей приблизно одного рівня розвитку) Якщо у створенні творчої розповіді бере участь більше дітей, вихователь заохочує їх до спільного скла­дання твору. Кожна дитина висловлює свою про­позицію щодо початку, розгортання сюжету, закінчення. Обговорення допомагає вибрати най­кращий варіант.

Мовотворча діяльність дітей може доповнюва­тися малюванням за темою твору чи режисерсь­кою або авторською грою з іграшками

Успіх творчої розповіді також залежить від гра­мотного методичною керівництва дитячими роз­повідями. Вихователь при необхідності може до­помогти дитині побудувати розповідь, використо­вуючи структурно-логічну схему (методика Л.Г. Шадріної): «Жили-були собі... Одного разу... Рап­том... Та ось тоді... І стали вони..."

Гарним стимулом при складанні дитиною самостійного твору може бути сумісне мовлення (ви­хователь починає, а дитина продовжує речення). Цей прийом доцільно використовувати в молодшо­му віці, коли у дітей ще нерозвинена навичка побу­дови зв'язного висловлювання Ефективні прийо­ми — підказки, спонукання, доповнення. Сам вихо­ватель повинен мати в запасі кілька готових мож­ливих варіантів розвитку сюжету, щоб підтримати дитину в складний момент. Попередня лексико-граматична робота за темою чи за текстом допо­може активізувати необхідний словниковий запас. Важливий момент – запис і збереження результатів дитячої творчості. Добре, якщо в групі ведеться журнал-книга дитячої творчості, де зберігаються найкращі твори, малюнки, загадки, аплікації. Дитячі казки оповідання можна також оформити у вигляді маленької книжки-саморобки. Подобаються дітям самостійно випущені газети їхніми творами. З ними знайомлять батьків, дітей інших груп.

Творча розповідь за мотивами знайомих казок

Літературні ігри цього типу можуть бути скла­довою частиною занять з художньої літератури, а можуть проводитись окремо, як мовленнєві занят­тя на літературному матеріалі. В них може брати участь невеличка група дітей, щоб кожна дитина мала можливість проявити свою ініціативу, творчу активність, бути почутою.

Творча розповідь за темою, запропонованою вихователем

Першу частину заняття вихователь організовує так; щоб допомогти дітям, використовуючи свій особистий досвід, відірватися од типових явищ, поринути у світ мрій і фантазій. Спочатку педагог розглядає реальні типи, образи, наприклад, кози і окремо образ літака. Коли діти пригадають усе, що вони знають про реальні можливості речей, вихователь пропонує незвичайну ситуацію — «Ко­за у літаку». Разом з дітьми обговорює її: «Чому коза могла опинитися в літаку? Куди вона летіла? Чий і який був літак? Що могло трапитися під час подорожі» В обговоренні беруть участь усі бажа­ючі, висловлюючи свої пропозиції щодо продов­ження сюжету, потім вибирається найкращий варіант. Так поступово діти складають колективну

історію, далі кожен може проілюструвати казку, домислити остаточно свій варіант, розповісти йо­го товаришам, вихователю, батькам.

Важливим методом, що допомагав вихователю разом з дітьми поглиблено працювати над мов­ною специфікою українських літературних творів, ми вважаємо порівняння двох текстів, близьких за ідеєю, змістом.

Це ефективний спосіб не тільки залучити дітей до української літературної творчості, а й показа­ти їм тісний зв'язок українського і світового сло­весного мистецтва.

Протягом року вихователь добирає п'ять-шість пар таких творів Так, у різних народів є казки, схожі за сюжетом, характером і діями героїв. На­приклад, українська казка «Казочка про Коржика», російська «Колобок» та норвезька «Пиріг»; ук­раїнська казка «Рукавичка», російська «Теремок» або казка В.Біанки «Теремок»; українська казка «Золотий черевичок» і казка Ш.Перро «Попелюш­ка»; українська казка «Кобиляча голова» і російська «Морозко».

Один із двох творів добре знайомий дітям, з іншим вони знайомляться на занятті. Отже, визна­чальним моментом цих занять є порівняння двох текстів і спостереження за їх мовленнєвими особ­ливостями.

Наведемо кілька прикладів занять такого виду.

Ознайомлення дітей з малими фольклорними формами, жанрами

У процесі роботи з художньою літературою ви­хователь використовує малі фольклорні жанри: прислів'я, приказки, примовлянки, фразеологізми, загадки тощо. Частіше їх підбирають за тематич­ним принципом для найбільш вдалої характеристики образів героїв, точного висловлення головної думки твору.

Крім такого фрагментарного використання фольклорних творів можна запропонувати спеціальні заняття з ознайомлення із фольклор­ною спадщиною і, зокрема, малими її формами: прислів'ями, приказками, загадками, колискови­ми, забавлянками, скоромовками.

Такі заняття планують раз у квартал для всіх вікових груп. Вони не мають чіткої структури. За­няття складається з кількох частин, кожна з яких присвячена певному жанру. Наприклад, структура заняття в середній групі містить три частини: 1 — загадки, 2 — чистомовки, 3 — колискові.

Спочатку в дітей формують уявлення про при­значення кожного жанру, його мовленнєві, компо­зиційні особливості, вчать розуміти художньо-об­разну основу тексту. На занятті використовують різноманітні методичні прийоми: художній аналіз словосполучень, текстів, лексичні вправи на ма­теріалі загадок, пояснення значення та етимології образних висловів, творчі розповіді за прислів'ями, скоромовками, театралізовані ігри тощо.

Малюкам потрібно показати яскравість, точ­ність, влучність фольклору: вчити виділяти в тексті засоби художньої виразності: епітети, порівняння, іронію, доцільно використовувати їх у власних висловлюваннях.

Зміст і методика проведення цього виду занять у різних вікових групах відрізняється не тільки різноманітністю жанрів, доборомметодичних прийомів, а й завданнями, які ставить вихователь, складністю фольклорних текстів.

Так, завдання вихователя молодшої групи — зацікавити дітей загадками, вчити розуміти їх зміст, ввести в життя дітей забавлянки, колискові, вчити повторювати за дорослим тексти рухливих ігор Для занять добирають тільки описові загад­ки, прості за змістом . формою; невеличкі колис­кові; пісеньки, з численними повторами, емо­ційно-образною лексикою.

У середній групі, крім репродуктивних, вихова­тель використовує творчі завдання, підводить дітей до елементарного усвідомлення художньої форми фольклорних творів. Поряд з описовими використовують загадки, побудовані на порівнянні, запереченні, зіставленні. Дітей трену­ють у самостійному доборі засобів художньої ви­разності. Вводять нові фольклорні жанри: скоро­мовки, примовки, жарти, прислів'я.

У старшій групі ця робота продовжується. Дітей знайомлять з жанровими особливостями чистомовок, метафоричних загадок, фразеологізмів, прислів'їв, забавлянок. Вчать усвідомлювати образ­ну будову народної мови, переносити набуті знання і навички в самостійні висловлювання. Розумінню дітьми значення прислів'їв, приказок сприяє скла­дання оповідань, коротеньких казок та історій за їх сюжетом, малювання ілюстрацій за прислів'ями. Розкриття художнього образу в малюнку розширює можливості відтворення його в слові.

 

Подобається