Комунальний заклад дошкільної освіти №80 м.Кривий Ріг

 





Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання Погода в Україні

АКТУАЛЬНІСТЬ ПРОБЛЕМИ ГОТОВНОСТІ ДИТИНИ ДО НАВЧАННЯ В ШКОЛІ

 

Автор статті висвітлює складові готовності дитини до школи,важливість забезпечення «наступності» та «перспективності» між дошкільною та початковою ланками освіти у підготовці дитини до школи.

Ключові слова: загальна готовність (психологічна готовність) наступність, перспективність,особистісна, вольова, інтелектуальна готовність.

Постановка проблеми. Найвідповідальніший і найбільш хвилюючий етап у житті дитини 6-7 років – перехід із дошкільного навчального закладу до початкової школи. Зазвичай цей період пов'язаний не лише з набуттям дитиною нового статусу, відкриттям у собі нових можливостей, й із труднощами, які виникають у неї при входженні у нове соціальне середовище, зміною провідного виду діяльності. Від успішного розв’язання цієї проблеми залежить адаптація дитини до шкільного життя, оволодіння нею навчальною діяльністю і, як наслідок, формування всебічно розвиненої особистості. Саме тому готовність до школи є актуальною проблемою сьогодення.

Аналіз основних досліджень і публікацій. Проблема готовності дитини до навчання в школі у всі часи була і залишається актуальною серед психологів і педагогів. Цю проблему висвітлювали у своїх працях та дослідженнях Я.С.Коменський, К.Д.Ушинський, С.Ф.Русова, А.С.Макаренко, П.П.Блонський, В.О.Сухомлинський, Г.О.Люблінська, Є.І.Титеєва, Н.Д.Лубенець, та багато інших видатних педагогів.

Мета статті. Теоретичне висвітлення взаємозв’язку, взаємоузгодженості, наступності і перспективності між дошкільною та початковою освітою у забезпечені готовності дитини до шкільного навчання та розкриття їх складових.

 Виклад основного матеріалу. Забезпечення наступності та перспективності між дошкільною та шкільною ланками освіти в умовах сучасних реалій, які склалися в Україні, є дуже важливим, саме ці аспекти є дуже важливими у підготовці дитини до шкільного навчання.

Перспективність — це визначен­ня і реалізація пріоритетних ліній підготовки дитини до школи з урахуванням вимог початкової освіти до рис, умінь і навичок дитини, які знадобляться їй для успішного навчання в школі.

Наступність — це врахування у побудові шкіль­ного педагогічного процесу того рівня розвитку дитини, з яким вона прийшла до школи, опора на нього, що забезпечує органічне, природне продов­ження розвитку, виховання і навчання [5, с. 3].

Таким чином реаліза­ція перспективності та наступності дошкільної освіти передба­чає формування в дитини готовності до оволодіння новою навчальною діяльністю, здатності до творчого мислення і нестандартних рішень, вільного прояву психічних новоутворень, соціальної компетентності з подальшим соціальним розвитком у новій для неї соціальній ролі учня тощо.

Вимоги до рівня освіченості, розвиненості та вихованості дити­ни 6 (7) років, сумарний кінцевий показник компетенція, набутих дитиною перед її вступом до школи, визначено Державним стандар­том дошкільної освіти України — Базовим компонентом дошкіль­ної освіти, нова редакція якого затверджена наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України. У Базовому компоненті дошкільної освіти зазначено, що підготовка дітей до школи має від­повідати вимогам та критеріям оцінки дошкільної зрілості дити­ня [6, с. 5].

Готовність – це усвідомлений стан організму до сприйняття нової діяльності, нової інформації, який запобігає виникненню кризових явищ [2,     с. 51].

Відтак готовність дитини до навчання у школі визначається сукупністю фізіологічних та психологічних особливостей старшого дошкільного віку, а саме: дозріванням організму дитини, її нервової і м’язової систем; ступенем сформованості особистості; рівнем розвитку пізнавальних психічних процесів; рівнем розвитку здатності дитини виконувати навчальні завдання й шкільні обов’язки, що оцінюють дорослі за суспільно значущими критеріями. Крім того, важливими є й такі параметри:

-         уміння самостійно планувати й організовувати свою діяльність відповідно до поставленої мети;

-         уміння оцінювати, контролювати процес та зіставляти результати своїх дій з поставленою метою;

-         прагнення й уміння виявляти приховані властивості предметів, установлювати певні закономірності та враховувати їх;

-         уміння слухати й чути, розуміти іншу людину;

-         уміння виконувати логічні операції: абстрагування, конкретизації, аналізу, синтезу, узагальнення.

Ось така загальна підготовка і є підґрунтям для того, щоб сформувати в дитини насамперед пси­хологічну готовність до школи, йдеться про формування комплексу психічних якостей, що забезпечують успішне навчання у школі [4, с. 3].

Готовність до шкільного систематичного навчання – це комплекс складових:

·        особистісна (мотиваційна, емоційна) — передбачає бажан­ня і спроможність дитини посісти позицію учня та орієнта­цію власне на зміст навчання;

·        вольова — передбачає певний рівень розвитку довільної поведінки і вміння дитини діяти за правилом, заданим учи­телем, орієнтацію на учбову задачу;

·        інтелектуальна — передбачає оволодіння засобами пізна­вальної діяльності, децентрацію та пізнавальну ініціатив­ність дитини [1, с. 45].

А тепер більш детально розглянемо складові готовності дитини до школи.

Мотиваційна готовність — своєрідний генератор позитивного ставлення до школи. Це той двигун, який допомагає першачкові комфортно почуватися у школі й позитивно ставитися до навчан­ня як до цікавого процесу. Спеціальні дослідження показують: хоча мотива­ційно готових дітей цікавлять зовнішні атрибути шкільного життя — ранці, оцін­ки, дзвінки, шкільна форма тощо — не це визначає їхнє прагнення ходити до школи. їх захоплює власне навчання як серйозна, змістовна діяльність, що дає певний результат, важливий як для са­мої дитини, так і для дорослих [3, с. 6].

Інтелектуальна готовність до шкіль­ного навчання пов'язана з розвитком розумових процесів — уміння узагаль­нювати, порівнювати об'єкти, класифіку­вати їх, визначати істотні ознаки, робити висновки. У дитини має бути певний обсяг уявлень, зокрема образних і просторових, адекватний мов­леннєвий розвиток та пізнавальна активність.

Інтелектуальна готовність проявляється у за­гальному рівні розумового розвитку дитини, важ­ливим показником якого є системність уявлень, знань про довкілля, життя природи, деякі соці­альні явища.

Інтелектуальну готовність дитини визначаємо також за володінням нею деякими елементарними навчальними навичками — здійсненням звукового аналізу слова, читанням (по літерах, складах або зв'язним — цілими словами), лічбою та обчислен­нями, підготовленістю руки до письма [3, с. 8].

Вольова готовність дитини до шкільного навчан­ня — важлива складова її успішної адаптації. Уже із самого малечку дитина опиняється перед необхід­ністю долати певні труднощі, підпорядковувати свої дії поставленій меті. У зв'язку з цим вона має свідо­мо контролювати себе, керувати своїми внутрішні­ми і зовнішніми діями, пізнавальними процесами та поведінкою загалом. Отже, вже в дошкільному віці починає формуватися воля. Звісно, вольові дії до­шкільнят мають свою специфіку: вони співіснують з діями непередбачуваними, імпульсивними. Пси­хологи вольову поведінку вважають соціальною, а джерело розвитку дитячої волі вбачають у вза­ємодії дитини з навколишнім світом.

Провідну роль у соціальній зумовленості волі від­водять мовленнєвому спілкуванню дитини з дорос­лими [3, с. 6].

Емоційна готовність виявляється у задоволенні, радості, довірі, з якими дитина йде до школи. Ці переживання роблять її відкритою для контактів з учителем і новими товаришами, підтримують впевненість у собі, прагнення знайти своє місце серед однолітків. Важливим моментом емоційної готовності є переживання, пов'язані із самою навчальною діяльністю, її процесом і першими результатами, вболівання за успішне виконання завдань.

Висновок: Готовність дитини до шкільного навчання – передбачає фізичний, емоційний, пізнавальний і особистісний розвиток дитини, готовність до взаємодії з довколиш­нім світом, розвиток специфічних видів діяльності дошкільників, які є фундаментальними для дошкільного дитинства та визначають і за­безпечують адаптацію дитини до нового соціального статусу — шко­ляра.

Література

1.     Вовчик-Блакитна Л. Невеселі роздуми дитячого психолога біля порогу першого класу, або і знову про шкільну готовність // Вихователь-методист дошкільного закладу. – 2012. –  5. – с. 43-49.

2.     Голота Н. Психологічна готовність старших дошкільників до викликів початкової освіти // Вихователь-методист дошкільного закладу. – 2012. –  5. – с. 50-54.

3.     Коваль В., Брежко Програма «Впевнений старт» як орієнтир формування готовності до навчання у школі // Вихователь-методист дошкільного закладу. – 2011. –  9. – с. 14-23.

4.     Котирло В.К. Головні аспекти підготовки дітей до школи // Дошкільне виховання. – 2011. –  10. – с. 2-4.

5.     Курчатова А., Медведєва С., Скоро до школи // Дошкільне виховання. – 2012. –  8. – с. 23-24.

6.      Панасюк Т. Шестирічкам – впевнений старт // Вихователь-методист дошкільного закладу. – 2012. –  8. – с. 4-6.

Подобається