Комунальний заклад дошкільної освіти №80 м.Кривий Ріг

 





Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання Погода в Україні

Соціальний розвиток дошкільників

СОЦІАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИТИНИ

      Соціальний розвиток дітей дошкільного віку включає процес засвоєння дітьми цінностей, традицій і культури соціуму, а також соціальних якостей особистості, які допомагають дитині комфортно жити в суспільстві. У процесі соціальної адаптації діти вчаться жити за певними правилами і враховувати норми поведінки.

      У процесі спілкування дитина набуває соціальний досвід, який надає йому його найближче оточення: батьки, вихователі саду та однолітки. Соціальна компетентність досягається завдяки тому, що дитина активно спілкується і обмінюється інформацією. Соціально неадаптовані діти найчастіше відкидають досліди інших людей і не входять в контакт з дорослими і однолітками. Це може призвести до асоціальної поведінки в майбутньому увазі не засвоєння культурних навичок і необхідних соціальних якостей.

     Будь-яка діяльність має мету, а здатність дитини домогтися мети надає йому впевненості в собі і дає усвідомлення своєї компетенції. Почуття значущості безпосередньо відображає оцінку суспільства і впливає на його самооцінку. Самооцінка дітей безпосередньо впливає на їх соціальне здоров'я і поведінку.

Дитинство

      Перша людина, яка "наводить" дитини у світ і вчить його спілкуванню з навколишнім середовищем – його мама або людина, яка постійно контактує з малюком. Власне, в перші місяці життя дитинка потребує спілкування насамперед з нею. А от після 3 місяців – хоче бачити та інших близьких людей – тих, кого він бачить частіше, ніж раз на тиждень.

      У перший рік життя малюк отримує найбільшу кількість інформації дуже швидкими темпами. Він вбирає величезний обсяг знань, навичок, вчиться встановлювати контакти, довіряти, знайомиться зі своїм тілом, починає сприймати сотні слів, дій, копіювати їх.

     Головне в особистісному зростанні дитини першого року життя – спілкування з ним. З малюком треба розмовляти з перших днів життя, співати йому, пестити його, гуляти, звертати його увагу на все, що знаходиться навколо, бути до нього гранично уважним. З півроку форма спілкування дорослий-дитина носить практичну взаємодію. Малюкові вже недостатньо спілкування, йому потрібна порада, допомога, спільні ігри, заняття. Так він починає розуміти, що до чого.

     У дитинстві у дитинки також формується самосвідомість. Тоді ж він починає усвідомлювати та інших: реагує на поведінку дорослих і оточуючих, спостерігає за їхньою реакцією, поведінкою, копіює все це.

Малюк віком від 1 року до трьох

     Після року, маляті хочеться спілкування з дітьми. Йому потрібен постійний контакт із суспільством малюків. Але ось жорстка необхідність в колективі собі подібних у дитини виникає до трьох років. Втім, адекватному спілкуванню з однолітками відразу він не навчиться. Зате зрозуміє і прийме певні правила – що варто робити в суспільстві, а чого не варто, як вибачитися, почекати своєї черги, як змінюватися, ділитися. Ось чому в такому віці діток віддають в дитсадок чи в розвиваючі центри: при контакті з дітьми, він входить в навколишнє середовище, адаптується в ній.

Діти від трьох до п’яти років

     У цей період життя малюк починати пізнавати те, що йому цікаво, а цікаво йому все. Він починає ставити питання про все, що оточує його. Головний засіб спілкування та пізнання для нього стає власна мова. Завдяки ній він вступає в бесіди, вчиться правильно висловлюватися, прагнути отримувати нову інформацію, обговорює, сперечається, фантазує, проявляє бажання.

    Крім того, малюк вже більш-менш емоційно стабільний, а тому вже вміє відчувати, співпереживати, жаліти, дружити. Ще він намагається подобатися, чекає похвали за пророблені дії. І якщо в 3-4 роки дитина цілком ще може гратися сам дуже довго, то трохи старший – він починає шукати собі друзів і компанію. Малюк починає ставити дорослим питання: про предмети, людей, різні явища … Основний засіб спілкування тепер – мова. Тільки мова дозволяє обговорити предмети і явища, яких немає в даний момент поруч, а значить, дозволяє вийти за межі приватної конкретної ситуації. Дитина від 3 до 5 років прагне отримувати нову інформацію, обговорювати з дорослими ситуації і явища, розповідати про свої фантазії.

Дитині від шести до семи років

    Дитина частіше і частіше цікавиться самою людиною, його особистістю і сутністю. Тому він задає все більше і більше питань. Малюкові потрібна підтримка, розуміння, поради, співпереживання. Важливо не упустити цей момент, оскільки дорослий в цей період стає зразком для наслідування, авторитетом і Богом: всезнаючим, всеумеющім. Дорослий поруч з дитиною подає йому приклад: виходячи зі спілкування з ним, малюк вибудовує свою модель поведінки, свій власний стиль. Велику роль в цьому віці відіграють і ровесники. Саме тому вихователь чи вчитель повинен створити в групі або в класі сприятливу, дружню атмосферу. Дитина повинна відчувати себе вільним, зберігати свою індивідуальність і розуміти, що кожен з однолітків такий же індивідуум.

Допомога дитині в соціальній адаптації

    Найзручніша форма розвитку малюка в будь-якому віці – ігрова. Це провідна діяльність дітей аж до семирічного віку. А спілкування – її складова. Граючи, дитина швидко розвивається: і емоційно, і психічно, і соціально. У гру малюк привносить побут: походи в магазин, пересування в транспорті, "дочки-матері", доктор.

    Він створює собі ситуацію, фантазує, уявляє що-небудь і таким чином намагається відчувати себе дорослим, як би "приміряє" на себе його поведінку, вчиться брати участь у соціальному житті. У грі діти опрацьовують різні шляхи та варіанти: як вирішити конфлікт, що схвалити, як висловити невдоволення, підтримати. Так він вчиться адекватно взаємодіяти з навколишнім світом.

    А ось дошкільнятам крім гри важливі ще бесіди, навчання, вправи, музика, читання, спостереження та обговорення. Варто заохочувати взаємодопомога один одному, звертати увагу на будь-які вчинені моральні вчинки. Все це цеглинки, що будують особистість людини. Дитина сприйнятлива: він відчуває прекрасне, з ним можна ходити в кіно, на концерти, в музеї. До речі, подібне розвиває і самого дорослого: йому потрібно як слід підготуватися до всього цього, адже дитина задасть купу питань.

    Важливо пам’ятати: якщо у дорослого поганий настрій, не варто грати з дитиною – він занадто сприйнятливий до фальші, а тому може перенести цю форму поведінки і на себе.

МЕТОДИ ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНОГО ДОСВІДУ ДІТЕЙ

    Для того щоб особистість дитини розвивалася гармонійно, соціальний розвиток дітей має спиратися на цілісну педагогічну систему. До методів, які впливають на формування соціального статусу дитини, відносять такі види діяльності:

1.     Ігрова діяльність: у грі діти приміряють на себе різні соціальні ролі, які дають їм почувати себе повноправними членами суспільства.

2.     Дослідницька діяльність: збагачує досвід дитини, дозволяючи йому знаходити рішення самостійно.

3.     Предметна діяльність: дає можливість дитині пізнавати навколишній світ і задовольняє його пізнавальні інтереси.

4.     Комунікативна діяльність: допомагає дитині знайти емоційний контакт з дорослим, отримати його підтримку та оцінку.

    Таким чином, при створенні умов для соціального розвитку дітей, необхідно не тільки передавати їм соціальний досвід у вигляді знань і умінь, а й сприяти розкриттю внутрішнього потенціалу.

   Соціальний розвиток дитини – процес "вбирання" дитиною певних цінностей, традицій, культури свого народи і навколишнього суспільства. Головне джерело цього розвитку – спілкування: і неважливо з ким – це можуть бути як однолітки, так і дорослі. У процесі спілкування малюк вчиться жити за правилами, враховувати свої інтереси й інших, вбирає певні норми поведінки. Його навколишнє середовище, яка також безпосередньо впливає на його розвиток, – це не просто вулиця, будинки, розташовані за певним порядком речі, це люди, які групуються за особливою системою правил, відносин, взаємодії в суспільстві і вдома. Кожна людина вносить у життя дитини щось своє, щось нове, впливає якимось чином на його поведінку. Дорослий показує свої навички та вміння, як контактувати з живими і неживими: з нього дитина бере приклад, як би копіює його поведінку. А дітки вчать один одному спілкуванню у своєму маленькому світі.

    Особистісний розвиток малюка – процес, необхідний як повітря: щоб він став повноцінною людиною, йому необхідний контакт з людьми, саме тому розвитку дитини важливо приділяти особливу увагу.

    Перший і, мабуть, головне джерело особистісного розвитку дитини – його сім’я. Вона як би провідник, який передає малюкові знання, досвід, цінності, навчає його, допомагає пристосуватися до життя і навколишньому середовищу. Запорука успіху в правильному особистісному розвитку дитинку – тепла домашня атмосфера, довіра, взаєморозуміння, любов і повагу один до одного.

 

Like it