У статті висвітлено одну з актуальних проблем сучасності – процес соціалізації  дитини дошкільного віку в умовах дитячого навчального закладу. Проаналізовано можливості ДНЗ  на процес соціалізації дитини дошкільного

віку. Обґрунтовано роль  дошкільного навчального закладу – в становленні соціального досвіду, соціальної компетентності дитини, формуванні моделі соціальної поведінки,розвитку соціальних потреб.  Виявлено особливості впливу ДНЗ  на успішну  соціалізацію  дитини.

         Ключові слова:успішна  соціалізація, виховання, соціально-ціннісна поведінка дошкільників .

        Постановка проблеми. Проблема соціалізації особистості дошкільнят є однією з базових у педагогіці та віковій психології, оскільки її успішність визначає можливість особистості повноцінно функціонувати в суспільстві як активного суб'єкта. Від ступеня соціалізації залежить те, наскільки гармонійно розвиненим буде дошкільник, засвоюючи на початкових етапах процесу соціалізації норми та установки, необхідні для того, щоб стати повноцінним і рівноправним членом свого соціального середовища.

Умови і витоки успішної соціалізації особистості криються в дитячому віці, коли особливої актуальності набуває процес  перебування дитини в дошкільному  навчальному закладі  для ефективного процесу соціалізації. Вагомість підтверджується в державних освітянських документах, а саме:

Державній цільовій соціальній програмі розвитку дошкільної освіти на період до 2017 року, Національній програмі виховання дітей і учнівської молоді в Україні, Законах "Про освіту" та "Про дошкільну освіту", оновленому Базовому компоненті дошкільної освіти.

        Аналіз останніх досліджень і публікацій. Процеси соціалізації особистості дитини були висвітлені  А.В. Луначарським, А.С.Макаренком та ін . Різні аспекти соціалізації індивіда та впливу соціального середовища на її перебіг висвітлювались в працях І.Беха, Т.Кравченко, М.Лукачевича, В.Братуся.

        У цілому ряді сучасних досліджень визначається перевага дошкільного закладу як інституту соціалізації, в якому створено умови для особистісного розвитку дитини, вправляння в соціальній поведінці, здатності

пристосовуватись до оточення (Л.Артемова, А.Богуш, Т.Жаровцева, О.Кононко, Т.Поніманська та ін.)

      Постановка завдання. Обґрунтувати процес соціалізації особистості дитини дошкільного віку в умовах дошкільного навчального закладу.

     Виклад основного матеріалу. Створення необхідних соціальних моральних та психологічних умов для повноцінного життя дитини, оптимального її розвитку — одне з основних стратегічних завдань дошкільної освіти. Адже дошкільний навчальний заклад відіграє особливу роль у процесі соціалізації дитини. Соціалізація — найбільш широке поняття, що характеризує становлення особистості. Вона передбачає не лише усвідомлене засвоєння дитиною готових форм та способів соціального життя, способів взаємодії з матеріальною та духовною культурою, адаптацію до соціуму, а й накопичення (спільно з дорослими й однолітками) власного соціального досвіду, ціннісних орієнтацій, свого способу життя.

   Отже, роль ДНЗ полягає у наступному:

*  становленні соціального досвіду, соціальної компетентності дитини;

*  опануванні культури міжособистісних взаємин та соціальних норм і ролей;

*  формуванні певної моделі соціальної поведінки, здатності бути адекватним   ситуації, вимогам та очікуванням авторитетного дорослого;

*  забезпечення емоційного благополуччя дитини в соціальному середовищі;

*  вироблені психологічних механізмів соціальної поведінки.

Задля створення оптимальних умов для успішної соціалізації дитини в освітньому просторі дошкільного навчального закладу розглянемо детальніше кожен аспект ролі ДНЗ.

      Дошкільний вік є періодом початкового формування особистості та

першого досвіду взаємодії з іншими дітьми, що в роки перебування у

дошкільному навчальному закладі набуває особливого значення, а в

подальшому визначає характер особистісного соціального пізнання дитини.

      Соціальне пізнання передбачає розвиток соціальної компетентності дитини.

      Соціально компетентну поведінку дитини старшого дошкільного віку характеризують:

*  уміння проявити волю, прийняти власне рішення;

*  здатність передбачити можливі наслідки ситуацій як вияв рефлексії;

*  вибір раціонально обгрунтованої поведінки: зрозуміти та правильно сприйняти соціальний сигнал, самокритично оцінити власну поведінку, контролювати свій стан та позбутися соціального страху в спілкуванні з іншими;

*  уміння керувати негативними, блокуючими пізнавальну активність та конструктивну взаємодію з однолітками і дорослими почуттями (ненависть, агресія, гнів), виокремлювати чинники, що ускладнюють поведінку та усувати їх;

*  самореалізація без агресивного самоствердження;

*  здатність визнавати право іншої людини на власне бачення та аргументи;

*  здатність сприймати та інтерпретувати похвалу адекватно, підтримувати сталу самооцінку;

*  уміння розпізнавати конфліктну або близьку до неї ситуацію та знаходити цивілізовані й соціальне прийнятні можливості її вирішення та задоволення власних амбіцій.

       Для набуття дитиною   навичок  міжособистісних взаємин та соціальних норм і ролей важливе значення має вміння педагога використовувати педагогічний потенціал соціальних ситуації, що виникають стихійно, і трансформувати їх у ситуації, що виховують. Це можна назвати «педагогікою моменту», коли виховання дитина отримує не під час занять, а під час взаємодії та спілкуванні з однолітками і дорослими.

      Педагоги розвивають вміння дитини регулювати свої поведінкові реакції. Для розвитку навичок моделі соціальної поведінки дитини можна застосовувати такі прийоми:

* виокремлення та розпізнавання типових форм прийнятної та неприйнятної поведінки;

*   набуття і закріплення позитивних стереотипів поведінки та способів розв'язання конфліктів;

* розвиток навичок самостійного вибору і засвоєння дитиною відповідних форм реакцій та дій у різних ситуаціях;

*   обігрування   ситуацій   з   характерними   для певної групи проблемами спілкування і поведінки дитини;

*  відгадування загадок на розв'язання конфліктних ситуацій;

*  закріплення нових форм соціального реагування тощо.

      Для успішного розвитку кожна дитина має зростати в атмосфері любові та психологічного благополуччя. Забезпечуючи емоційне благополуччя дитини в дошкільному навчальному закладі,  необхідно подбати про:

* розвиток базового почуття безпеки (відчуття спокою і захищеності, відсутності негативних переживань). Це почуття залежить від близьких людей — дорослих та однолітків, від яких дитина отримує підтримку та допомогу в складних ситуаціях. Почуття безпеки — це впевненість дитини в тому, що завжди можна знайти правильне розв'язання будь-якої проблеми та сподіватися на допомогу. Внаслідок цього дитина відчуває впевненість та довіру до інших дітей та дорослих;

* формування почуття приналежності (почуття того, що тебе розуміють і приймають, одночасне відчуття винятковості та спорідненості, схвалення та повага інших). У процесі взаємодії з іншими дітьми дитина освоює простір спілкування, демонструє характер емоційної близькості та взаємної зацікавленості, що забезпечує розвиток шляхів її соціального пізнання та позитивні взаємини з партнерами;

*  створення атмосфери емоційно-забарвленого спілкування як різновиду соціального спілкування, основаного на почуттях та емоціях його учасників (дітей і дорослих). Педагогам важливо працювати над розширенням свого педагогічного репертуару, використовувати різні комунікативні техніки: емпатичного (активного) слухання, використання «Я-повідомлень» і «Ти-повідомлень», елементів ігротерапії, казкотерапії тощо.

      Для розвитку психологічних механізмів соціальної поведінки дитини можна застосовувати такі прийоми:

*   відтворення найпоширеніших ситуацій, у яких виникають психологічні труднощі;

*  реагування на внутрішні негативні переживання дитини, що відбувалися раніше в дитячому садку або вдома;

*  створення самостійних ігор-фантазій з проекцією нових емоційних проблем та актуальних пропозицій;

*  розроблення завдань на активізацію позитивних емоційних виявів;

     Отже, успішний процес соціалізації дитини дошкільного віку як цілеспрямована і систематична робота педагогічного колективу можливий на основі такої моделі, що сприяє усвідомленню всіх її складових та дає змогу керувати соціальною ситуацією розвитку дитини в освітньому просторі дошкільного навчального закладу.

      Висновки. Узагальнюючи вище сказане, можна стверджувати про ефективність ролі дошкільного закладу в  успішній  соціалізації дитини дошкільного віку, оскільки вона забезпечує  виконання таких функцій:

*  сприяє підвищенню рівнів соціальної досвідченості дітей дошкільного віку;

*  збагачує  дошкільників необхідними знаннями соціальних норм і правил

поведінки;

* навчає  встановлювати соціальні контакти, активно взаємодіяти з

однолітками, знаходити нові способи самовираження та самоутвердження у

спільних з однолітками діях;

* сприяє оволодінню дітьми вміннями й навичками соціальної взаємодії,

розвитку саморегуляції поведінки у різних життєвих ситуаціях, розвитку активності, ініціативності, самостійності, відповідальності дітей;

* збагачує  досвід батьків необхідними знаннями і практичними вміннями

задля формування позитивного соціального досвіду дитини у родині.

ЛІТЕРАТУРА

1. Діти і соціум: Особливості соціалізації дітей дошкільного та молодшого шкільного віку: монографія/ Богуш А.М., Варяниця Л.О., Гавриш Н.В. та ін.; [за заг. Ред. Гавриш Н.В].-Луганськ:Альма-матер,2006.- 368с.

2. Поніманська Т.І. Формування соціальної компетентності дитини/Т.І. Поніманська // Нова педагогічна думка.1998.-№2.-С.14-19

3. Байер О. Особливості формування соціальної впевненості дитини.// Практичний психолог. Дитячий садок. 2013.- №4.-С.45-51

4. Байер О. Особливості формування соціальної впевненості дитини.// Практичний психолог. Дитячий садок. 2013.- №3.-С.25-26

5. Цибуля Н., Друзяк О. Робота щодо формування соціально-ціннісної поведінки дошкільників.// Практичний психолог. Дитячий садок. 2014.- №7.-С.47-50

6. Бєляєва О. Що робити, коли…Поради психолога.// Київ «Шкільний світ»,

2010.- С. 119-129